• 1. Оце голови родин і родовід тих, що вийшли зо мною з Вавилону за царювання Артаксеркса:
  • 2. з синів Пінхаса - Гершом; з синів Ітамара -Даниїл; з синів Давида - Хаттуш;
  • 3. з синів Шеханії; з синів Пароша -Захарія, і з ним записаних у родовідні списки - 150 чоловік;
  • 4. з синів Пахат - Моава Елеоенай, син Зерахії, і з ним 200 чоловік;
  • 5. з синів Затту Шеханії, син Яхазіела, і з ним 300 чоловік;
  • 6. з синів Адіна, Евед, син Йонатана, і з ним 50 чоловік;
  • 7. з синів Елама, Ісая, син Аталії, і з ним 70 чоловік;
  • 8. з синів Шефатії, Зевадія, син Михаїла, і з ним 80 чоловік;
  • 9. з синів Йоава, Овдія, син Єхієла, і з ним 218 чоловік;
  • 10. з синів Баннія Шеломіт, син Йосифії, і з ним 160 чоловік;
  • 11. з синів Бевая, Захарія, син Бевая, і з ним 28 чоловік;
  • 12. з синів Азгада, Йоханан, син Гакаттана, і з ним 110 чоловік;
  • 13. з синів Адонікама, згодом прибулі, й оце їхні ймення: Еліфелет, Єїел і Шемая, і з ними 60 чоловік;
  • 14. з синів Бігвая, Утай та Завуд, і з ними 70 чоловік.
  • 15. Я їх зібрав коло ріки, що вливається в Агаву, і там простояли ми табором три дні, і як я переглянув народ і священиків, не знайшов там із синів Леві нікого.
  • 16. Тоді я послав по Еліезера, Арієла, Шемаю, Елнатана, Яріва, Елнатана, Натана, Захарію й Мешуллама - провідних мужів, і по Йоаріва та Елнатана - учителів.
  • 17. І дав я їм наказ для Іддо, голови над місцевістю Касіфія, і вклав їм в уста слова, що мали говорити до Іддо та його братів - нетінеїв у місцевості Касіфії, щоб вони привели нам прислужників для дому нашого Бога.
  • 18. І привели вони до нас, бо добродійна рука Бога нашого була над нами, розумного чоловіка, з синів Махлі, сина Леві, сина Ізраїлевого, тобто Шеревію та його синів і його братів, 18 душ, -
  • 19. і Хашавію й з ним Ісаю з синів Мерарі, і братів його та їхніх синів, двадцять;
  • 20. а з нетінеїв, що їх призначив був Давид та князі до послуги левітам, 220 нетінеїв, усіх призначених за йменням.
  • 21. Там же коло ріки Агави оповістив я піст, щоб нам упокоритись перед Богом нашим та просити в нього щасливої дороги для себе, для наших дітей та для всього нашого майна,
  • 22. бо мені було сором прохати в царя супроводу та кіннотчиків, щоб захистити нас від ворога в дорозі; бо ми, говоривши з царем, сказали: «Рука нашого Бога над усіма тими, що його шукають їм на добро, але його сила й гнів його на всіх тих, хто його покидає.»
  • 23. Постили ми ото й просили Бога нашого про те, й він вислухав нас.
  • 24. Тоді вибрав я 12 із головних священиків: Шеревію, Хашавію і з ними десятьох з братів їхніх,
  • 25. і відважив їм срібло, золото й посуд, - дари для дому Бога нашого, що їх дали: цар, його дорадники, князі його та всі ізраїльтяни, які там були.
  • 26. Відважив я, отже, їм на руки: срібла 650 талантів, срібного посуду на 100 талантів,
  • 27. золотих чаш - 20 по 1000 драхм, і 2 посудини з кращої блискучої міді, дорогої, як золото.
  • 28. Я сказав їм: «Ви посвячені Господеві, й посуд святий, і срібло та золото - добровільний дар Господеві, Богові батьків ваших.
  • 29. Бережіть же його невсипуще, доки не здасте на вагу перед головними священиками, левітами й головами родин Ізраїля в Єрусалимі, в кімнатах дому Господнього.»
  • 30. Тоді священики й левіти забрали зважене срібло, золото та посуд, щоб нести його в Єрусалим, в дім Бога нашого.
  • 31. А рушили ми від ріки Агави дванадцятого дня першого місяця, щоб іти в Єрусалим, і рука Бога нашого була над нами й спасала нас від руки ворога й тих, що на нас засідались у дорозі.
  • 32. Прийшовши в Єрусалим, перебули ми там три дні.
  • 33. Четвертого ж дня зважене срібло, золото й посуд у домі Бога нашого переважено на руки Меремота, сина Урії, священика; а з ним був Єлеазар, син Пінхаса, з ними же Йозавад, син Ісуса, і Ноадія, син Бінуя, левіти.
  • 34. Все було почислено й зважено та й записано все в той же таки час.
  • 35. Сини неволі, що повернулися з вигнання, принесли на всепалення Богові Ізраїля 12 волів за всього Ізраїля, 96 баранів, 77 ягнят та 12 козлів у жертву за гріх - усе це на всепалення Господеві.
  • 36. Вони передали царський наказ царським сатрапам та начальникам заріччя, а ці підтримували народ і дім Божий.