- 1. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, великий єси вельми! Ти одягнувсь величчю й красою,
- 2. ти світлом, наче ризою, покрився. Ти розіп'яв, неначе намет, небо.
- 3. Ти збудував твої горниці в водах. Із хмар србі робиш колісницю, ходиш на крилах вітру.
- 4. Вітри своїми посланцями учиняєш, полум'я вогненне - слугами своїми.
- 5. Ти заснував землю на її підвалинах - не захитається по віки вічні.
- 6. Безоднею, немов одежею, покрив її, понад горами стали води.
- 7. Перед погрозою твоєю вони втікали, перед голосом грому твого тремтіли.
- 8. Звелися гори, зійшли долини до місця, що ти їм призначив.
- 9. Поставив їм границю, якої не перейдуть, щоб знову покрити землю.
- 10. Джерела посилаєш у ріки, які течуть проміж горами.
- 11. Усю звірину, що в полі, вони напувають, дикі осли там гасять свою спрагу.
- 12. Над ними кублиться небесне птаство з-поміж гілляк дає свій голос.
- 13. Ти напуваєш гори з твоїх горниць, земля насичується плодом діл твоїх
- 14. Вирощуєш траву для скоту, зела - на вжиток людям; щоб хліб із землі добували:
- 15. вино, що серце людське звеселяє олію, щоб від неї ясніло обличчя, і хліб, що скріплює серце людське.
- 16. Насичуються дерева Господні, кедри ливанські, що посадив їх.
- 17. На них гніздяться птиці; бусли - на кипарисах їхнє житло.
- 18. Високі гори для кіз диких, скелі - для борсуків притулок.
- 19. Ти створив місяць, щоб значити пори; сонце знає свій захід.
- 20. Наводиш темряву, і ніч надходить, що в ній ворушаться усі звірі дібровні.
- 21. Левенята рикають за здобиччю своєю, поживи від Бога собі просять.
- 22. Ховаються, як тільки зійде сонце, лягають у своїх барлогах.
- 23. Виходить чоловік до свого діла й до своєї праці аж до вечора.
- 24. Яка їх, твоїх діл, Господи, сила! У мудрості усе ти створив, - повна земля твоїх створінь.
- 25. Ось море велике, прешироке, у ньому плазунів безліку, звірів малих і великих.
- 26. Там кораблі проходять, є і Левіятан, котрого ти створив, щоб ним бавитися.
- 27. Усі вони від тебе дожидають, щоб дав їм у свій час поживу.
- 28. Коли даєш їм, вони її збирають, як розтулюєш твою руку, вони насичуються благом.
- 29. Вони бентежаться, коли ховаєш вид твій; як забираєш дух у них, вони гинуть і повертаються в свій порох.
- 30. Зішлеш твій дух, - вони оживають і ти відновлюєш лице землі.
- 31. Нехай слава Господня буде повіки нехай Господь радіє творами своїми;
- 32. спогляне він на землю, і вона стрясається, торкнеться гір, - вони димують.
- 33. Я буду Господеві співати поки життя мого, псалми співатиму, скільки буду жити.
- 34. Хай буде приємна йому моя пісня; у Господі я веселитимусь.
- 35. Хай грішники з землі щезнуть, і беззаконних більше хай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алилуя!
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Псальми > Глава 104
