- 3. Я - мого любого й мій любий - мій, він, що пасе отам поміж лілеями.
- 5. Відверни від мене твої очі, бо вони мене чарують. Волосся твоє мов козяче стадо, що сходить із Гілеад-гір.
- 6. Зуби твої, немов овець отара, що з купелі виходить. Кожний із них має свою пару, ані одному її не бракує.
- 7. Немов розрізане надвоє яблуко-граната, твої скроні за твоїм покривалом.
- 8. Шістдесят цариць і вісімдесят наложниць було, а дівчат без ліку, -
- 9. одна ж єдина моя голубка, моя досконала, єдина у матері своєї, улюблена тієї, що її вродила. Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють:
- 10. «Хто це, що наче рання зоря, сходить, гарна, мов місяць, ясна, мов сонце, страшна, мов військові загони з прапорцями?»
- 11. В горіховий садок зійшов я, щоб подивитись на зелень у долині, щоб подивитись, чи виноград броститься, чи цвітуть яблуні ґранатові.
- 12. І сам не знаю, (як то сталось): моя любов посадила мене на колісницю князя мого народу.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Пісня Пісень > Глава 6
