Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Новий Завіт > Перше послання Апостола Петра > Глава 2

Глава 2

1. Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
2. жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
3. якщо ви скуштували, який Господь добрий.
4. Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
5. А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6. Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
7. Вам, отже, що віруєте, - честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, - він став головним на углі,
8. каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
9. Ви ж - рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
10. ви, колись - не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
11. Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
12. Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
13. Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
14. чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
15. Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
16. Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
17. Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
18. Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
19. Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
20. Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо - це благодать у Бога.
21. Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
22. той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
23. хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
24. він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, - ми, що його синяками зцілились.
25. Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.