Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > Якова > Глава 1

Глава 1

1. Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, - дванадцятьом поколінням, які є в розсіянні: вітаю!
2. Брати мої, майте повну радість, коли впадаєте в різні спокуси,
3. знаючи, що випробування вашої віри виробляє витривалість.
4. А витривалість хай має досконале діло, щоб ви були досконалі та бездоганні і щоб нічого вам не бракувало.
5. Коли ж кому з вас бракує премудрости, хай просить у Бога, який дає всім щедро і не докоряє, - і йому буде дано.
6. Хай просить з вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, колиханої і розвіюваної вітрами.
7. Хай та людина не думає, що одержить щось від Господа,
8. бо муж двоєдушний - непостійний на всіх своїх дорогах.
9. Хай же хвалиться упокорений брат своїм вивищенням,
10. а багатий - своїм приниженням, бо він мине, як цвіт трави.
11. Засяяло сонце зі спекою і висушило траву - і цвіт її відпав, і зникла краса її виду. Так само й багатий у дорогах своїх зів'яне.
12. Блаженний муж, що подолає спокусу, тому що, бувши випробуваним, дістане вінець життя, якого [Господь] обіцяв тим, хто його любить.
13. Ніхто із випробовуваних хай не каже, що він Богом випробуваний, бо не випробовувається Бог злом, і не випробовує нікого.
14. Кожен випробовувається власною пожадливістю, що зводить і ошукує.
15. Тоді пожадливість, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16. Не піддавайтесь омані, улюблені брати мої.
17. Кожне добре дання і кожний досконалий дар є згори, бо сходить від Батька світла, у якого нема зміни чи тіні переміни.
18. Забажавши, він породив нас словом правди, щоб ми стали наче початком його творінь.
19. Знайте, улюблені брати мої: хай же буде всяка людина швидка до слухання, забарна до говоріння, повільна до гніву.
20. Бо гнів людський не чинить Божої справедливости.
21. Тому, відклавши всяку нечисть і надмір злоби, лагідно прийміть посіяне слово, що може спасти ваші душі.
22. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що ошукують самі себе.
23. Бо коли хто є слухачем слова, а не виконавцем, той уподібнився до людини, що розглядає риси свого обличчя в дзеркалі.
24. Бо побачив себе й відійшов і одразу забув, яким був.
25. А хто дивиться на досконалий закон свободи і пробуває в ньому, той не слухач-забудько, а виконавець діла; цей буде блаженний у своїх ділах.
26. Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лиш зводить своє серце; його чеснотливість - марна.
27. Чиста й непорочна чеснотливість перед Богом і Батьком - це відвідувати сиріт і вдів у їхнім горі, і зберегти себе чистим від світу.