Народ український завжди був вільнолюбним, завжди поривався до науки - і на дорозі йому тут ніхто ніколи не ставав. В XVII та XVIII віках шкіл в Україні було дуже багато. Всім відомо, що свідчить про нас Павло Алепський, що переїздив Україну 1653 р. Він писав про українців, що «всі вони, за невеликим винятком, грамотні, навіть більшість їхніх жінок та дочок уміють читати... А дітей у їх більше, ніж трави, - пише він і додає, - і всі діти вміють читати, навіть сироти...» (Путешествие Антиохийского патриарха Макария в половине XVII века. М., 1897. С. 15).
Духовенство наше вже в XVI віці відзначалося своєю освітою, а в XVII віці освіта ця значно поширшала, і з духовного стану вийшла довга низка і славних письменників, і славних наукових дослідників. А в XVIII віці, 1784 р., митрополит Миславський видав наказ, щоб навіть і не просили його про висвячення в священика чи диякона тих, хто не побував у вищих класах Академії (див.: Архів Київської духовної консисторії за 1784 р. № 2 і 95; Петров Н. Киевская академия в царствование Екатерины II С. 73.).
Кожне село українське мало тоді свою школу. Як показує перепис 1740 - 1748 рр., в семи полках Гетьманщини було 866 шкіл на 1904 оселі; як показує опис Румянцева, в Чернігівському полку було 143 школи на 142 села. На просторі теперішніх Чернігівського, Городнянського та Сосницького повітів 1768 р. було 134 школи, і одна школа припадала на 746 душ населення; через 100 років, 1875 р., на цій самій землі шкіл уже тільки 52, і одна школа припадає на 6730 душ, цебто за сто років шкіл стало втроє менше, тоді як людність зросла вдесятеро...
Те ж сталося і на Лівобережній Україні; коли там 1740 р. було 866 шкіл, то через 60 років, на початку XIX віку, шкіл цих не стало, і Чернігівський архієрей писав генерал-губернаторові князю Куракіну, що «не находил при проезде моем ныне по губернии заведенных училищ...» (С. Єфремов. Історія українського письменства. С. 130. Вид. 2-е).
Так впливала Москва на українську культуру...
Пробувала Москва звести навіть саму Київську Академію, пробувала це дуже рано - ще 1666 р. і не зробила цього тільки тому, що побоялася народу (див.: Грушевский М. Очерк истории украинского народа. Изд. 2-е. 1906. С. 388).
На Москві шкіл у XVII віці було дуже мало, й українське духовенство боялось, щоб не сталося того ж і в Україні, коли тільки вона пристане до Москви. Дослідник цього питання каже, що «подчинение Киевской митрополии Московскому патриарху могло иметь гибельныя последствия для процветания малорусских школ...» (Архив Южной и Западной России. Ч. I. Т. V. С. 112).
I так воно й сталося...
Коли Брюховецький від імені духовенства просив дозволу завести школу, то з Москви йому відповіли, що краще б цих шкіл зовсім не заводити (див.: Архив Южной и Западной России. Ч. 1. Т. V. С. 111).
А за цариці Катерини старшина українська дуже домагалася, щоб Київську Академію переробити на університет. Так, 1763 р. тодішній гетьман український Кирило Розумовський подав Катерині свого проекта про відродження старожитніх прав України, і в цім проекті він домагався, щоб з Київської духовної Академії було зроблено університет з 4 факультетами, з факультетом богословським; другий університет мав бути в Батурині й складатися з 3 факультетів (Киевская Старина. 1883. Кн. 6. С. 319 і далі; 1897. Кн. 1. С. 6).
В відомій «Комиссии о сочинении новаго Уложения» представники українські настирливо домагалися, щоб в Україні було засновано університет. Так, стародубська громада в наказі своєму депутатові в «Комиссию» писала, що ті школи українські, які є в Києві, Чернігові та Переяславі, «к большему просвещению разума человеческаго и к получению других нужных для службы государственной и к пользе всеобщей наук суть недостаточны...» Про заснування університету в Переяславі просили тоді громади глухівська та переяславська, а київська громада просила про університет у Києві (див.: Полное собрание законов Российской империи. Т. XVI. № 12430. С: 187).
Звичайно, цариця Катерина, маючи на оці саму тільки русифікацію, не дозволила цих університетів. І українська молодь за вищою освітою мусила їздити або за кордон, або потім до Москви...
