Тепер, говорячи про проблему реальності смерті, ми звернемося до різних пов'язаних із нею служб Православної Церкви. Оскільки кожен може прочитати їх або знає на досвіді, я не розбиратиму їх докладно, а виокремлю деякі характерні риси. По-перше, є дві служби, які всі ви, безперечно, добре знаєте: це коротке богослужіння на згадку про покійного – панахида і відспівування мирян. Існують і інші, менш відомі послідування; до них відноситься канон, що по можливості читають над людиною, що відходить з цього світу, що залишає його тяжко, важко; а також відспівування немовлят та відспівування священиків. Всім цим службам властиві деякі основні риси.
У цих послідуваннях дві сторони: турбота про душу та турбота про тіло. Ми поділяємо з усіма Церквами молитовну турботу про душу, що відходить або відійшла. Але мені здається, що Православ'я надає особливу увагу тілу, його ставлення до тіла напрочуд повне змісту. У панахиді вся увага зосереджена на душі, яка тепер у вічності стоїть віч-на-віч з Живим Богом, зростає у все глибше пізнання Бога, у все глибше приєднання Йому. У службі відспівування, поряд із турботою про душу – що відійшла, але ще в якомусь сенсі настільки близька землі - виражена глибока турбота про тіло.
