Воскресінням Христовим смерть насправді подолана. Смерть подолана в усіх відношеннях. Вона переможена, тому що завдяки Воскресінню Христовому ми знаємо, що смерть – не останнє слово, і ми покликані повстати і жити. Смерть також вражена перемогою Христа, який зневажив пекло, тому що найжахливіший аспект смерті в уявленні старозавітного народу ізраїльського був у тому, що відокремленість від Бога, яку принесла з собою смерть, стала остаточною, непереборною. Ті, хто помирав від втрати Бога – і це стосувалося всіх померлих – у смерті втрачав Його назавжди. Старозавітний шеол був місцем, де Бога немає, місцем остаточної, безповоротної Його відсутності та розлуки. Воскресіння Христа, Його зішестя в ад, в глибини аду, цьому було покладено край. Є розлука на землі, є гіркота розлуки, але немає в смерті розлучення від Бога. Навпаки, смерть – момент, шлях, через який, як би ми не були відокремлені, як би недосконало не було наше єднання та гармонія з Богом, ми постаємо перед Його обличчям. Бог – Спаситель світу. Він неодноразово говорив: Я прийшов не судити світ, але врятувати світ... Ми постаємо перед тим, хто є спасінням.
