Як я вже казав, ми стикаємося зі смертю вперше і скількись довго через втрату близьких. І на цьому я хотів би дещо зупинитися, тому що, навчаючись розуміти смерть інших людей, її дію в них, її дію в нас через переживання чужої смерті, ми зуміємо дивитися в обличчя смерті, зрештою – зустріти віч-на-віч власну смерть, спочатку як можливість, вірніше, неминучість, але неминучість часто ніби настільки далеку, що ми її не зважаємо, а потім і як саму реальність, що йде на нас. Тому я зупинюся на цій темі – втрати близьких.
