- 1. А се суди, що обявиш перед ними:
- 2. Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
- 3. Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
- 4. Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
- 5. Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
- 6. Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
- 7. А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
- 8. І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
- 9. А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
- 10. Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
- 11. А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
- 12. Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
- 13. Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
- 14. А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
- 15. І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
- 16. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
- 17. І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
- 18. І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
- 19. Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
- 20. Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.
- 21. Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
- 22. І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
- 23. А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
- 24. О ко за око, зуба за зуба.
- 25. Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
- 26. І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
- 27. І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
- 28. І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
- 29. А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
- 30. Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
- 31. Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
- 32. Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
- 33. А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
- 34. Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
- 35. А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
- 36. Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.
Ничего нет для сопоставления.
