Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Вихід > Глава 21

Глава 21

1. А се суди, що обявиш перед ними:
2. Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.
3. Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.
4. Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.
5. Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;
6. Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.
7. А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.
8. І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.
9. А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.
10. Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.
11. А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.
12. Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.
13. Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.
14. А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.
15. І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.
16. І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.
17. І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.
18. І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:
19. Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.
20. Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.
21. Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.
22. І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.
23. А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.
24. О ко за око, зуба за зуба.
25. Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26. І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.
27. І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.
28. І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.
29. А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.
30. Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.
31. Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.
32. Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.
33. А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34. Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.
35. А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.
36. Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.