- 1. Чому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?
- 2. Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.
- 3. Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.
- 4. В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!
- 5. Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.
- 6. Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.
- 7. Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.
- 8. Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,
- 9. Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.
- 10. Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.
- 11. Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!
- 12. Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!
- 13. Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?
- 14. Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.
- 15. Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.
- 16. Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.
- 17. Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,
- 18. Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.
Ничего нет для сопоставления.
