- 1. Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
- 2. Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
- 3. Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
- 4. Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
- 5. Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.
- 6. З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
- 7. Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
- 8. Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
- 9. Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
- 10. Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
- 11. Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
- 12. Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,
- 13. Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
- 14. Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
- 15. А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;
- 16. Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.
Ничего нет для сопоставления.
