- 1. Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;
- 2. Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.
- 3. Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе;
- 4. Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних;
- 5. Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.
- 6. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.
- 7. Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!
- 8. Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!
- 9. Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!
- 10. Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!
- 11. В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану!
- 12. Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;
- 13. Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;
- 14. З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;
- 15. Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану.
- 16. Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! -
Ничего нет для сопоставления.
