- 1. Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!
- 2. Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.
- 3. Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.
- 4. Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.
- 5. Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.
- 6. Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.
- 7. Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!
- 8. Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!
- 9. Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.
- 10. Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!
- 11. Вже зима минула, дощі перестали;
- 12. Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;
- 13. Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!
- 14. Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!
- 15. Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!
- 16. Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.
- 17. Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.
Ничего нет для сопоставления.
