- 1. Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
- 2. Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
- 3. Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
- 4. Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
- 5. Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
- 6. Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
- 7. Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
- 8. Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
- 9. Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
- 10. Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу;
- 11. Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
- 12. Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
- 13. Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.
- 14. Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
- 15. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
- 16. Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
- 17. Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
- 18. І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
- 19. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
- 20. Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
- 21. Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:
- 22. Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
- 23. Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!
- 24. Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
- 25. Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає.
- 26. Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
- 27. Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
- 28. (що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
- 29. А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
- 30. Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
- 31. Бо не на віки Господь покидає;
- 32. Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
- 33. Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
- 34. А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
- 35. Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
- 36. Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
- 37. Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
- 38. Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
- 39. Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
- 40. Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
- 41. Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
- 42. Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
- 43. Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
- 44. Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
- 45. Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
- 46. Отворили на нас роти свої всї вороги наші.
- 47. Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.
- 48. Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
- 49. Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,
- 50. Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
- 51. Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
- 52. Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
- 53. Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
- 54. Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
- 55. І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:
- 56. Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
- 57. Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
- 58. Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
- 59. Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
- 60. Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
- 61. Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене,
- 62. (чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
- 63. Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня.
- 64. О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
- 65. Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;
- 66. Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!
Ничего нет для сопоставления.
