- 1. Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
- 2. Пять же були з них розумні, а пять необачні.
- 3. Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
- 4. Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
- 5. Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
- 6. О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
- 7. Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
- 8. Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
- 9. Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
- 10. Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
- 11. Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
- 12. Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
- 13. Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
- 14. Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
- 15. і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
- 16. Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
- 17. Так само й той, що два, придбав і він других два.
- 18. Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
- 19. По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
- 20. І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
- 21. Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
- 22. Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
- 23. Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
- 24. Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
- 25. і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
- 26. Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
- 27. так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
- 28. Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
- 29. Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
- 30. І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
- 31. Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
- 32. і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
- 33. і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
- 34. Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
- 35. Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
- 36. нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
- 37. Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
- 38. Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
- 39. Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
- 40. І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
- 41. Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
- 42. бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
- 43. був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
- 44. Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
- 45. Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
- 46. І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.
Ничего нет для сопоставления.
