- 1. Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
- 2. І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
- 3. А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
- 4. А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
- 5. І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
- 6. А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
- 7. Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
- 8. і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
- 9. Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
- 10. кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
- 11. Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
- 12. Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
- 13. Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
- 14. Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
- 15. Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
- 16. На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
- 17. котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
- 18. А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
- 19. А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
- 20. Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
- 21. Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
- 22. А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
- 23. Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
- 24. глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
- 25. Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
- 26. Мусимо бо до острова якогось пристати.
- 27. Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
- 28. і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
- 29. І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
- 30. Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
- 31. сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
- 32. Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
- 33. Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
- 34. Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
- 35. Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
- 36. Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
- 37. Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
- 38. А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
- 39. Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
- 40. І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
- 41. Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
- 42. Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
- 43. Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
- 44. а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
Ничего нет для сопоставления.
