< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5

Глава 1

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
  • 2. Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
  • 3. знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
  • 4. терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
  • 5. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
  • 6. Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
  • 7. Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
  • 8. Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
  • 9. Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
  • 10. а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
  • 11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
  • 12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
  • 13. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
  • 14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
  • 15. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
  • 16. Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
  • 17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
  • 18. Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
  • 19. Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
  • 20. Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
  • 21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
  • 22. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
  • 23. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
  • 24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
  • 25. Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
  • 26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
  • 27. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Ничего нет для сопоставления.