Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Новий Завіт > Сьв. Ап. Якова Соборне Посланнє > Глава 1

Глава 1

1. Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.
2. Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3. знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4. терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6. Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.
7. Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.
8. Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9. Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10. а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12. Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13. Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.
14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15. Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16. Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18. Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19. Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20. Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22. Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23. Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25. Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27. Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.