- 1. Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,
- 2. науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.
- 3. І се зробимо, коли Бог дозволить.
- 4. Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,
- 5. і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,
- 6. та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.
- 7. Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;
- 8. а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.
- 9. Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.
- 10. Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.
- 11. Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,
- 12. щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.
- 13. Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,
- 14. глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."
- 15. І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.
- 16. Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.
- 17. У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,
- 18. щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,
- 19. котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
- 20. куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.
Ничего нет для сопоставления.
