- 1. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
- 2. Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
- 3. Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
- 4. Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...
- 5. Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
- 6. уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
- 7. Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
- 8. Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
- 9. Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...
- 10. Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...
- 11. Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
- 12. Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
- 13. Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!
- 14. Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
- 15. Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
- 16. Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
- 17. і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
Ничего нет для сопоставления.
