Глава 137

1. Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.
2. На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.
3. Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»
4. Як нам пісень Господніх на чужій землі співати?
5. Якщо тебе, Єрусалиме, я забуду, нехай забудеться моя десниця!
6. Нехай прилипне язик мій до піднебіння, коли тебе я не згадаю, коли Єрусалим я не поставлю понад найвищу мою радість!
7. Згадай, о Господи, день Єрусалиму синам едомським, що кричали: «Руйнуйте, руйнуйте його аж до підвалин!»
8. О дочко вавилонська, руїннице! Щасливий, хто тобі відплатить те, що ти нам зробила.
9. Щасливий, хто, вхопивши дітей твоїх, розіб'є їх об скелю.

1.Славлю Тебя всем сердцем моим,
[1] пред богами пою Тебе,
[что Ты услышал все слова уст моих].

2.Поклоняюсь пред святым храмом Твоим и славлю имя Твое
за милость Твою и за истину Твою,
ибо Ты возвеличил слово Твое превыше всякого имени Твоего.

3.В день, когда я воззвал, Ты услышал меня,
вселил в душу мою бодрость.

4.Прославят Тебя, Господи, все цари земные,
когда услышат слова уст Твоих

5.и воспоют пути Господни, ибо велика слава Господня.

6.Высок Господь: и смиренного видит, и гордого узнает издали.

7.Если я пойду посреди напастей, Ты оживишь меня,
прострешь на ярость врагов моих руку Твою,
и спасет меня десница Твоя.

8.Господь совершит за меня!
Милость Твоя, Господи, вовек:
дело рук Твоих не оставляй.

[1 В переводе LXX: пред Ангелами.]