- 1. Слово, що його узрів Ісая, син Амоса, про Юдею і про Єрусалим.
- 2. На останку днів станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби. Усі народи поспішать до неї.
- 3. І сила народів піде туди, і скажуть: «Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє з Єрусалиму.»
- 4. І він судитиме народи, буде розсуджувати людей многих; вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати.
- 5. Доме Якова, прийдіть, і будемо ходити в світлі Господнім!
- 6. Так! Ти відкинув люд свій, дім Якова, бо в них повно чарівників і знахурів, як у філістимлян, і вони з синами чужоземців у побратимстві.
- 7. Край його повен срібла і золота, і нема ліку його скарбам. Край його наповнився кіньми і нема ліку його колісницям.
- 8. Край його повен ідолів. Вони падають низько перед ділом своїх рук, перед тим, що пальці їхні виробили.
- 9. І похилився чоловік, понизилась людина. Ти не простиш їм цього.
- 10. Сховайся у скелі, зарийся в землю зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі.
- 11. Поникнуть горді очі людей, принижена буде пиха людська, один Господь звисочиться того часу.
- 12. Бо це буде день Господа сил на все горде й набундючене, на все, що несеться вгору, - щоб оте принизити;
- 13. на всі кедри ливанські, на всі дуби башанські;
- 14. на всі високі гори й на всі пагорби, що вгору пнуться;
- 15. на кожну високу башту і на кожний мур кріпкий;
- 16. на всі кораблі таршішські й на всі прикраси принадні.
- 17. І повалиться людська гордість, і понизиться пиха смертних. Один Господь звисочиться того часу.
- 18. Боввани щезнуть дощенту.
- 19. Сховайтесь по печерах, у скелях та по норах у землі зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
- 20. Того дня чоловік повикидає кротам та кажанам своїх срібних бовванів і свої золоті кумири, які наробив собі, щоб їм поклонятись,
- 21. аби лише самому сховатись У щілинах по скелях та скельних розколинах зо страху перед Господом і перед сяйвом його величі, коли він устане, щоб стрясти землю.
- 22. Годі вам надію покладати на чоловіка, в якого тільки й духу, що у ніздрах; бо й що він вартий?
Ничего нет для сопоставления.
