- 1. Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким.
- 2. Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна,
- 3. бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим.
- 4. Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх.
- 5. Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.»
- 6. Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них.
- 7. Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому.
- 8. Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї.
- 9. Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди.
- 10. Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою,
- 11. бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її.
- 12. Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її.
- 13. Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися,
- 14. але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму.
- 15. Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче.
- 16. А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею.
- 17. Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.»
- 18. Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали.
- 19. Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї
- 20. і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, -
- 21. а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.»
- 22. Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших;
- 23. але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.»
- 24. І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй.
- 25. Один побіг, щоб відчинити ворота до саду.
- 26. Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось.
- 27. І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось.
- 28. Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть,
- 29. то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали.
- 30. І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі.
- 31. Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця.
- 32. І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою.
- 33. Домашні її й усі, що її бачили, плакали.
- 34. А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову.
- 35. Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа.
- 36. Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток.
- 37. Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею.
- 38. Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них,
- 39. то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив;
- 40. цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець.
- 41. Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть.
- 42. Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане!
- 43. Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.»
- 44. І почув Господь її голос,
- 45. і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл,
- 46. і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!»
- 47. Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?»
- 48. Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля!
- 49. Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.»
- 50. Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.»
- 51. Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.»
- 52. Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв,
- 53. судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати.
- 54. Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.»
- 55. А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.»
- 56. Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце!
- 57. Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня.
- 58. Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.»
- 59. Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.»
- 60. І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього.
- 61. А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, -
- 62. вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна.
- 63. Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного.
- 64. А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.
Ничего нет для сопоставления.
