- 1. І сталося коли судді судили і в землі був голод, і чоловік з Вифлеєму Юди пішов, щоб жити в полі Моава, він і його жінка і його сини.
- 2. І імя чоловіка Авімелех, і імя його жінки Ноемін, і імена двох їхніх синів Маалон і Хелеон, Ефратійці з Вифлеєму Юди. І прийшли вони до поля Моава і були там.
- 3. І помер Авімелех чоловік Ноеміни, і осталася вона і два її сини.
- 4. І вони взяли собі жінок Моавіток, імя першої Орфа, і імя другої Рут. І жили там яких десять літ.
- 5. І померли обоє, Маалон і Хелеон, і осталася жінка без свого мужа і без обох своїх синів.
- 6. І встала вона і дві її невістки і повернулися з поля Моавського, бо почули в полі Моава, що Господь відвідав свій нарід, щоб дати їм хліби.
- 7. І вона вийшла з місця де там перебувала, вона і дві її невістки з нею. І йшли дорогою, щоб повернутися до землі Юди.
- 8. І сказала Ноемін своїм невісткам: Підіть, поверніться кожна до дому своєї матері. Хай Господь з вами вчинить мир, так як ви вчинили з померлими і зі мною.
- 9. Хай дасть вам Господь, і щоб ви знайшли спочинок кожна в домі свого мужа. І поцілувала їх, і вони підняли свій голос і заплакали.
- 10. І сказали їй: Повернемося з тобою до твого народу.
- 11. І Ноемін сказала: Поверніться ж, мої дочки, і навіщо підете зі мною? Чи є ще мені сини в моїм лоні і будуть вам за чоловіків?
- 12. Поверніться ж, мої дочки, томущо я постарілася, щоб бути заміжною за чоловіка, бо я сказала: Коли б було мені можливим вийти за чоловіка і народити синів,
- 13. чи зачекаєте на них аж доки не змужніють? Чи почекаєте на них, щоб не вийти заміж за чоловіка? Ні мої дочки, бо гірко стало мені за вас, бо на мене найшла господня рука.
- 14. І вони підняли свій голос і заплакали знову і Орфа поцілувала свою тещу і повернулася до свого народу, Рут же пішла за нею.
- 15. І сказала Ноемін до Рути: Ось твоя співневістка повернулася до свого народу і до своїх богів. Повернися ж і ти за твоєю співневісткою.
- 16. А Рут сказала: Хай не станеться, щоб я полишила тебе, чи повернулася від тебе. Бо куди підеш ти, піду я, і де ночуватимеш, ночуватиму я. Твій нарід є моїм народом, і твій Бог моїм Богом,
- 17. І де помреш ти, і я помру, там буду похована. Це хай вчинить мені Господь і це додасть, бо (тільки) смерть розлучить нас.
- 18. А Ноемін, побачивши, що рішилася вона щоб піти з нею, перестала говорити до неї.
- 19. Ішли ж обі аж доки не прийшли вони до Вефлеєму. І загуділо ціле місто про них і сказали: Чи це Ноемін?
- 20. І сказала до них: Не кличте мене Ноемін, кличте мене Гірка, бо дуже огірченою зробив мене Всесильний,
- 21. я пішла повною, і Господь повернув мене порожною, і навіщо мене називаєте Ноемін? Господь упокорив мене, і Всесильний завдав мені зла.
- 22. І повернулася Ноемін і її невістка Рут Моавітка, які поверталися з поля Моава, вони ж прибули до Вефлеєму на початку жнив ячменя.
Ничего нет для сопоставления.
