- 1. Вийшов звідти, приходить до свого рідного краю, а за ним ідуть Його учні.
- 2. І як настала була субота, почав навчати в синаґозі; а численні слухали й дивувалися, кажучи: Звідки в нього це, і що за мудрість дана Йому, і що за чуда творяться Його руками?
- 3. Хіба він не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? І чи не Його сестри посеред нас? І спокушалися через нього.
- 4. А Ісус їм відповідав, що пророк не лишається без пошани, хіба лишень у своїм ріднім краї, серед своїх рідних і в своїм домі.
- 5. І не міг там жодного чуда зробити, тільки оздоровив кількох недужих, поклавши на них руки.
- 6. І дивувався їхньому невірству. І обходив села довколишні, навчаючи.
- 7. Закликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двох, даючи їм владу над нечистими духами.
- 8. Сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу - тільки один жезл: [ані палиці,] ані хліба, ані торби, ані мідяків у пояс,
- 9. але щоб взули сандалі і не зодягалися в дві одежі.
- 10. Говорив їм: Куди лишень ввійдете до хати, там будьте, доки не вийдете звідти.
- 11. І коли б в якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг - як свідчення проти них. [Щиру правду кажу вам - легше буде Содомові й Гоморрі в день судний, ніж містові тому].
- 12. Вийшовши, проповідували, щоб покаялися,
- 13. виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували оливою - і зцілювали.
- 14. Почув був цар Ірод, бо відоме стало Його ім'я; говорив, що це Іван Хреститель з мертвих устав, тому й такі сили нуртують у ньому.
- 15. Інші ж казали, що це Ілля. Ще інші вважали, що то пророк або один із пророків.
- 16. Почувши, Ірод сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскрес.
- 17. Бо Ірод, пославши, схопив був Івана, посадив його у в'язницю - через Іродіяду, дружину свого брата Пилипа, бо з нею одружився.
- 18. Бо Іван сказав Іродові: не годиться тобі мати за жінку дружину свого брата.
- 19. Іродіяда гнівалася на нього, захотіла його вбити, та не могла.
- 20. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, охороняв його; слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
- 21. Як настав догідний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував вечерю для своїх вельмож, тисячних, галилейських старшин,
- 22. ввійшла донька Іродіяди і танцювала; догодила Іродові й тим, що сиділи з ним при столі. Сказав цар дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі.
- 23. І заприсягався їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
- 24. Вийшла та спитала в матері: Чого попросити? Вона сказала: Голови Івана Хрестителя.
- 25. І тут же притьмом підійшла до царя, попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав мені ти на полумиску голову Івана Хрестителя.
- 26. Засмутився цар, але через клятву і тих, що сиділи при столі, не захотів їй відмовити.
- 27. Тут же цар послав ката, наказав принести його голову. Той пішов, відрубав його голову у в'язниці
- 28. і приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина піднесла її своїй матері.
- 29. І коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поклали його до гробниці.
- 30. Посходилися апостоли до Ісуса і сповістили Йому про все - скільки зробили і що навчили.
- 31. І каже їм: Підіть самі подалі від люду, на самоту та відпочиньте трохи. Бо таки багато було тих, що приходили й відходили, навіть не було коли підкріпитися.
- 32. І віддалилися човном на самоту у відлюдне місце.
- 33. Та побачили їх, як пливли, пізнав їх багато хто. Пішки збіглися туди з усіх міст, випередили їх.
- 34. Вийшовши, побачив Ісус численний натовп, змилосердився над ними; були так, як ті вівці, що не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
- 35. Минуло багато часу і учні, приступивши до нього, говорили, що місце відлюднє, а час уже пізній,
- 36. тож відпусти їх, щоб пішли до навколишніх сіл і слобід та купили собі чогось їсти.
- 37. Він же, відповівши, сказав їм: Дайте ви їм їсти. І відповідають Йому: Чи, піти, маємо купити за двісті динаріїв хліби і дати їм їсти?
- 38. Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І дізнавшись, кажуть: П'ять і дві рибини.
- 39. І звелів їм посадити всіх гуртами на зеленій траві.
- 40. Посідали група за групою по сто та по п'ятдесят.
- 41. Узявши п'ять хлібів та дві рибини, поглянувши на небо, поблагословив і розломив хліби і давав учням своїм, щоб клали перед ними, а обидві рибини всім розділив.
- 42. Усі їли й наситилися,
- 43. а зібрали з того, що лишилося, та з риб - дванадцять повних кошиків.
- 44. А тих, що споживали хліб, було із п'ять тисяч душ.
- 45. І тут же змусив своїх учнів сісти в човен і плисти на той бік до Витсаїди раніше за нього, а він тим часом відпустить натовп.
- 46. Відпустивши, пішов на гору помолитися.
- 47. Як настав вечір, човен був серед моря, а він сам - один на суходолі.
- 48. Побачивши, що втомилися від веслування, - бо вітер дув проти них, - біля четвертої сторожі ночі підійшов до них, йдучи морем, і хотів їх поминути.
- 49. Вони ж, побачивши, що він іде морем, подумали, що це привид, і закричали;
- 50. бо всі Його побачили й стривожились. І тут же заговорив до них, і каже ім: Сміливіше, це я, не бійтеся.
- 51. Увійшов до них у човен - і вітер ущух.
- 52. А вони подумки все ще жахалися, бо не зрозуміли чуда з хлібами, оскільки серце їх було закам'янілим.
- 53. Перепливши, прибули до Генезаретської землі, й причалили.
- 54. Як вийшли з човна, [люди] відразу впізнавши Його;
- 55. оббігли всю ту околицю і почали на ношах приносити хворих - скрізь, де б він не з'явився.
- 56. І куди б не входив, - до сіл, міст, поселень, - скрізь клали на перехрестях доріг недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися; ті, що доторкалися до нього, видужували.
Ничего нет для сопоставления.
