- 1. У ті дні, як було дуже багато людей і не мали чого їсти, покликав учнів і каже їм:
- 2. Жаль мені їх, бо вже три дні перебувають зі мною, а не мають чого їсти;
- 3. коли відпущу їх голодними додому, пристануть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
- 4. І відповіли Йому Його учні: звідкіля в цій глушині хтось зможе їх хлібом наситити?
- 5. Запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж сказали: Сім.
- 6. Велить юрбі розсістися на землі, і, взявши сім хлібів, віддав хвалу, переломив і дав своїм учням, щоб передавали. І роздали людям.
- 7. Мали також трохи риби; Він її поблагословив і сказав теж роздати.
- 8. Їли - наситилися, і залишилося сім кошів недоїденого.
- 9. А було людей щось із чотири тисячі. І відпустив їх.
- 10. Відразу ввійшовши до човна з учнями, прибув до Далманутської землі.
- 11. Вийшли фарисеї і почали сперечатися з ним, вимагати знака з неба, щоб випробувати Його.
- 12. Зідхнувши своїм духом, каже: Чому оцей рід знаку шукає? Щиру правду кажу вам, що не буде дано цьому родові знаку.
- 13. Залишивши їх, сів знову [до човна] і відбув на другий бік.
- 14. І забули вони взяти хліби і, крім однієї хлібини, не мали нічого з собою в човні.
- 15. Остерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
- 16. А ті все говорили між собою, що хліба не мають.
- 17. Знаючи це, каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Чи й досі не знаєте, чи ще не розумієте? І ваше серце скам'яніло?
- 18. Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Чи не пам'ятаєте,
- 19. як я п'ять хлібів переломив на п'ять тисяч, то скільки повних кошів недоїденого зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
- 20. А як сім на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали? Кажуть: Сім.
- 21. Тоді він каже їм: То й ще не розумієте?
- 22. Приходять до Витсаїди. І приводять до нього сліпого, благають, щоб доторкнувся до нього.
- 23. Взявши сліпого за руку, вивів його за село; послинивши йому очі, поклав руки на нього, запитав: Щось бачиш?
- 24. І поглянувши, каже: Бачу, люди мов дерева, і бачу що ходять.
- 25. Потім знову поклав руки на його очі - і тоді прозрів, одужав, побачив усе ясно.
- 26. Відіслав його додому, кажучи: До села не входь, [не розповідай нікому в селі].
- 27. Пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової; дорогою розпитував своїх учнів, кажучи їм: За кого мене люди вважають?
- 28. Вони відповіли, кажучи, що одні за Івана Хрестителя, інші - за Іллю, ще інші - за одного з пророків.
- 29. І ще спитав їх: А ви ж за кого мене маєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти є Христос.
- 30. Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про нього.
- 31. Почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, відцураються від нього старшини, архиєреї, книжники; уб'ють Його, але по трьох днях воскресне.
- 32. Слово говорив відверто. Петро відкликав Його у бік, почав дорікати Йому.
- 33. Обернувшись, поглянувши на учнів, докорив Петра словами: Іди геть від мене, сатана, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське.
- 34. Покликавши людей і своїх учнів, сказав їм: Хто хоче за мною іти, хай зречеться себе самого, візьме свій хрест та йде за мною.
- 35. Бо коли хто хоче душу свою врятувати, той погубить її; а хто погубить свою душу задля мене і Євангелії, той врятує її.
- 36. Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу?
- 37. Або що дасть людина замість своєї душі?
- 38. Бо якщо хто буде соромитися мене й моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, тоді й Людський Син засоромиться його, коли прийде в славі свого Отця зі святими ангелами.
Ничего нет для сопоставления.
