- 1. Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
- 2. Це була та Марія, що помазала Господа миром та обтерла його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
- 3. Послали сестри передати йому: Господи, той, кого ти любиш, хворіє.
- 4. Почувши це, Ісус сказав: Ця недуга не є на смерть, але на Божу славу, щоб Божий Син прославився через неї.
- 5. Любив Ісус Марту, і сестру її, і Лазаря.
- 6. Коли ж почув, що хворіє, тоді залишився на два дні на тому місці, в якому перебував.
- 7. Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею.
- 8. Кажуть йому учні: Учителю, таж ось юдеї намагалися тебе камінням побити, а ти знову туди йдеш?
- 9. Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить удень, - не спотикнеться, бо бачить світло світу цього.
- 10. Якщо хто ходить уночі, то спотикнеться, бо нема світла в ньому.
- 11. Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, - піду розбудити його.
- 12. Сказали його учні: Господи, якщо заснув, - одужає.
- 13. Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що говорить про звичайний сон.
- 14. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер,
- 15. і радію за вас, що я не був там, щоб ви повірили; але ходімо до нього.
- 16. Сказав своїм співучням Тома, званий ще Близнюком: Ходімо й ми, щоб умерти з ним.
- 17. Прийшовши, Ісус виявив, що він уже чотири дні як був у гробі.
- 18. Витанія була близько від Єрусалима, яких п'ятнадцять стадій.
- 19. Багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб за брата розважити їх.
- 20. Коли Марта почула, що йде Ісус, зустріла його. Марія ж сиділа в хаті.
- 21. Сказала Марта до Ісуса: Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат.
- 22. Але й тепер знаю, що Бог дасть тобі те, що лишень попросиш у Бога.
- 23. Каже їй Ісус: Твій брат воскресне.
- 24. Мовить до нього Марта: Знаю, що воскресне при воскресінні, останнього дня.
- 25. Сказав їй Ісус: Я є воскресіння і життя; хто вірить у мене, - хоч і помре, житиме.
- 26. І кожний, хто живе, й вірить у мене, - не помре повік. Чи віриш ти в це?
- 27. Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що ти Христос, Син Божий, що приходить у світ.
- 28. Сказавши це, пішла й потайки покликала свою сестру Марію. Мовила потайки: Учитель прийшов і кличе тебе.
- 29. Вона ж, як почула, швидко встала й пішла до нього.
- 30. Бо Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла його Марта.
- 31. А юдеї, які були з нею в хаті і втішали її, побачивши, що Марія квапливо встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
- 32. Як прийшла Марія туди, де був Ісус, і його вгледіла, впала йому до ніг і промовила: Господи, якби ти був тут, мій брат не помер би.
- 33. Щойно побачив її Ісус, як вона плаче, та юдеїв, що прийшли з нею, які теж плакали, розжалобився духом і сам зворушився.
- 34. Спитав: Де ви його поклали? Відповіли йому: Господи, іди й поглянь.
- 35. Заплакав Ісус.
- 36. Загомоніли юдеї: Дивись, як він любив його.
- 37. Деякі з них зауважували: Він, який відкрив очі сліпому, чи не міг би зробити так, щоб і цей не помер?
- 38. Перебуваючи у внутрішній жалобі, приходить Ісус до гробу. Це була печера, до якої камінь прилягав.
- 39. Промовив Ісус: Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже йому.
- 40. Зауважив їй Ісус: Чи не сказав я тобі, що коли віритимеш, - побачиш Божу славу?
- 41. Відвалили камінь, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору, і промовив: Батьку, хвалу тобі віддаю, що ти вислухав мене.
- 42. Я знав, що завжди мене вислухаєш, але задля юрби, що стоїть довкола, я сказав, аби повірили, що ти мене послав.
- 43. Промовивши це, закликав гучним голосом: Лазарю, виходь!
- 44. [І] вийшов померлий. Руки й ноги його сповиті були пасами, а обличчя - хусткою. Каже їм Ісус: Розв'яжіть його й пустіть, щоб ходив.
- 45. Тоді багато юдеїв, що прийшли були до Марії і побачили, що він зробив, повірили в нього.
- 46. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що зробив Ісус.
- 47. Зібралися архиєреї і фарисеї на раду й говорили: Що нам робити? Адже ця людина робить багато чуд!
- 48. Якщо лишимо його, - всі повірять у нього; і прийдуть римляни, заберуть і місце, і наш народ.
- 49. Один з них, якийсь Каяфа, що був того року архиєреєм, сказав їм: Ви нічого не знаєте,
- 50. і не думаєте, що нам ліпше, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув.
- 51. Це він сказав не від себе, але, будучи того року архиєреєм, пророкував, що Ісус мав померти за народ,
- 52. - і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
- 53. Отже, з того дня змовилися вбити його.
- 54. Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти у край, що біля пустині, до міста, що називається Єфрем, і тут залишався з учнями.
- 55. Наближалася юдейська Пасха і багато людей з країни пішло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
- 56. Шукали тоді Ісуса, говорили між собою, стоячи в храмі: Як ви вважаєте, чи не прийде Він на свято?
- 57. Видали архиєреї і фарисеї наказ: якщо хто довідається, де він є, щоб доніс, аби схопити його.
Ничего нет для сопоставления.
