- 1. За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [що помер], якого Ісус воскресив із мертвих.
- 2. Влаштували йому там вечерю, а Марта служила. Лазар був одним із тих, що були з ним при столі.
- 3. Марія, взявши літру мира - із справжнього дорогоцінного нарду, - помазала Ісусові ноги і своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився пахощами мира.
- 4. Каже один з його учнів, Юда [Симонів] Іскаріотський, який мав його видати:
- 5. Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?
- 6. Він сказав це не тому, що журився бідними, але що був злодієм і, маючи калиту, носив те, що вкидали.
- 7. Сказав Ісус: Лиши її, це вона на день мого похорону зберегла:
- 8. бідних завжди з собою маєте, мене ж - не завжди маєте.
- 9. Довідалось багато юдеїв, що він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоб побачити Лазаря, якого він воскресив із мертвих.
- 10. Архиєреї змовилися, щоб і Лазаря вбити,
- 11. бо багато через нього відходило від юдеїв і вірило в Ісуса.
- 12. Другого дня багато народу, що прийшло на свято, почувши, що Ісус іде до Єрусалима.
- 13. Взяли віття з пальм і вийшли йому назустріч і вигукували, [кажучи]: Осанна! Благословенний, хто йде в ім'я Господнє! Цар Ізраїлю!
- 14. А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, - згідно з написаним:
- 15. Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на ослі молодому.
- 16. Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли прославився Ісус, тоді згадали, що це було про нього написане, і це йому зробили.
- 17. Свідчили люди, які були з ним, коли він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
- 18. Тому і зустрів його натовп, бо почув, що він учинив це чудо.
- 19. Фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: весь світ пішов за ним.
- 20. Деякі з тих, що прийшли на поклін у свято, були греки.
- 21. Вони підійшли до Пилипа, що був з Витсаїди Галилейської, і благали його, кажучи: Пане, хочемо бачити Ісуса.
- 22. Приходить Пилип і каже це Андрієві; йдуть Андрій з Пилипом і повідомляють Ісусові.
- 23. Ісус сказав їм у відповідь: Прийшла година прославитися Людському Синові.
- 24. Щиру правду, щиру кажу вам, якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, - принесе багато плодів.
- 25. Хто любить душу свою, погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її у вічному житті.
- 26. Якщо хто мені служить, хай іде за мною, і де я є, там і буде мій слуга. Якщо хто мені служить, його пошанує [мій] Батько.
- 27. Нині душа моя стривожена. І що скажу? Батьку, врятуй мене від цієї години! Але ж задля цього я і прийшов - на цю годину.
- 28. Батьку, прослав своє ім'я. Почувся тоді голос з неба: І прославив я - і знову прославлю.
- 29. А юрба, що стояла і чула його, говорила: Це був грім. Ішні казали: То ангел до нього заговорив.
- 30. Відповів Ісус і сказав: Не для мене був цей голос, а для вас.
- 31. Нині настав суд цьому світові і нині князь цього світу буде вигнаний геть.
- 32. Якщо я буду піднесений від землі, то притягну всіх до себе.
- 33. Говорив це, зазначуючи, якою смертю мав умерти.
- 34. Відповіли йому з юрби: Ми чули із закону, що Христос перебуває вічно. А ти кажеш, що треба, аби піднісся Людський Син? Хто він, цей Людський Син?
- 35. Тоді сказав їм Ісус: Ще трохи часу світло є між вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб вас не огорнула темрява; і хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
- 36. Доки маєте світло, вірте у світло, щоб були ви синами світла. Сказавши це, Ісус відійшов і сховався від них.
- 37. Хоч він зробив перед ними стільки чуд, - не вірили в нього,
- 38. - щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив тому, що чули від нас? І кому відкрилася Господня правиця?
- 39. Не могли вірити ще й тому, як казав Ісая,
- 40. що засліпив їхні очі, закам'янив їхні серця, щоб не бачили очима, не розуміли серцем і не навернулися, і уздоровлю їх.
- 41. Це сказав Ісая, коли побачив славу його й заговорив про нього.
- 42. Одначе і багато можновладців повірило в нього, але через фарисеїв не признавались. щоб не бути вигнаними з синаґоґи;
- 43. полюбили бо людську славу більше, ніж Божу славу.
- 44. Ісус підніс голос і сказав: Хто вірить у мене, - той не в мене вірить, а в того, що мене послав.
- 45. А хто бачить мене, той бачить того, що мене послав.
- 46. Я - світло, що прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у мене, не перебував у темряві.
- 47. Якщо хто почує мої слова і не збереже, я його не суджу: бо я не прийшов, щоб судити світ, але щоб спасти світ.
- 48. Хто зрікається мене й не приймає моїх слів, той має свого суддю: слово, яке я сказав, - воно судитиме його останнього дня.
- 49. Бо не від себе я говорив, а Батько, який послав мене, - це він дав мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
- 50. І знаю, що його заповідь - це вічне життя. Що я кажу, то так кажу, як сказав мені Батько.
Ничего нет для сопоставления.
