Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Новий Завіт > Діяння Сьвятих Апостолів > Глава 16

Глава 16

1. Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
2. що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
3. Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
4. Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
5. Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.
6. Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
7. Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
8. Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.
9. І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
10. Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
11. Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
12. а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
13. А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
14. І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
15. Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
16. Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
17. Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
18. Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
19. Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
20. І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
21. і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
22. І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
23. І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24. Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25. О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26. Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27. Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
28. Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
29. Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
30. а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
31. Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32. І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33. І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34. І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35. Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
36. Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
37. Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
38. Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
39. І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
40. І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.