- 1. Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.
- 2. Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.
- 3. Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.
- 4. Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.
- 5. Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.
- 6. Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.
- 7. Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?
- 8. Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;
- 9. і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.
- 10. (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.
- 11. Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).
- 12. Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.
- 13. Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.
- 14. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
- 15. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
- 16. Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
- 17. А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.
- 18. Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.
- 19. Радо бо терпите безумних, розумними бувши.
- 20. Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
- 21. Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
- 22. Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
- 23. Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
- 24. Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
- 25. Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
- 26. у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
- 27. у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
- 28. Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
- 29. Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?
- 30. Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.
- 31. Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.
- 32. У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;
- 33. і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Новий Завіт > До Коринтян друге Посланнє сьв. Ап. Павла > Глава 11
