Глава 6

  • 1. І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
  • 2. А деякі з фарисеїв сказали: Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?
  • 3. І промовив Ісус їм у відповідь: Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
  • 4. Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?
  • 5. І сказав Він до них: Син Людський Господь і суботі!
  • 6. І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
  • 7. А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
  • 8. А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися, і стань посередині! Той підвівся і став.
  • 9. Ісус же промовив до них: Запитаю Я вас: Що годиться в суботу робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?
  • 10. І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала здорова!
  • 11. А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?...
  • 12. І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
  • 13. А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
  • 14. Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
  • 15. Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом,
  • 16. Юду Якового, й Юду Іскаріотського, що й зрадником став.
  • 17. Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
  • 18. що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, і вони вздоровлялися.
  • 19. Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
  • 20. А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше.
  • 21. Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
  • 22. Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім'я ваше за Людського Сина.
  • 23. Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
  • 24. Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
  • 25. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
  • 26. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
  • 27. А вам, хто слухає, Я кажу: Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
  • 28. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
  • 29. Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки.
  • 30. І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай.
  • 31. І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
  • 32. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
  • 33. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
  • 34. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
  • 35. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!
  • 36. Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
  • 37. Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
  • 38. Давайте і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.
  • 39. Розповів також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
  • 40. Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
  • 41. Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
  • 42. Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
  • 43. Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
  • 44. Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фі? із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
  • 45. Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
  • 46. Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю?
  • 47. Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
  • 48. Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
  • 49. А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, і зараз упав він, і велика була того дому руїна!