Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 10

Глава 10

1. Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3. Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4. Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5. Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
6. І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
7. Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8. А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9. Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10. А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11. Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
12. Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13. Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14. Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
15. А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
16. Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
17. А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!
18. Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19. Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20. Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
21. Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22. Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
23. І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24. Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
25. І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
33. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
36. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
37. А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
38. І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
39. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
41. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42. а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...