Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Старий Завіт > Неемія > Глава 5

Глава 5

1. І був великий крик народу і їхніх жінок на їхніх братів Юдеїв.
2. І були деякі, що говорили: Ми численні нашими синами і нашими дочками. І візьмемо зерно і їстимемо і житимемо.
3. І є деякі що кажуть: Ми закладаємо наші поля і наші виноградники і наші доми. І візьмемо зерно і їстимемо.
4. І є деякі, що кажуть: Ми позичили срібло на дань царя, наші поля і наші виноградники і наші доми.
5. І тепер наше тіло як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. І ось ми віддаємо наших синів і наших дочок в рабство, і (деякі) з наших дочок є рабині, і немає сили в наших руках, і наші поля і наші виноградники знатних.
6. І я дуже засмутився, як я почув їхній крик і ці слова.
7. І моє серце в мені вчинило раду, і я воював проти знатних і володарів і я їм сказав: Чи вимагатиме чоловік від свого брата те, що ви вимагаєте? І я зробив велике зібрання проти них
8. і я їм сказав: Ми викупили наших братів юдеїв проданих народам за нашою доброю волею, і ви продаєте ваших братів і будуть вам піддані? І вони замовкли і не знайшли слова.
9. І я сказав: Не добре слово, яке ви чините. Не так ходитимете в страсі вашого Бога через погорду народів, наших ворогів.
10. І я і мої брати і мої знайомі позичили їм срібло і збіжжя. Покиньмо ж цю обману.
11. Поверніть же їм сьогодні їхні поля, і їхні виноградники, і їхні оливкові сади і їхні доми. І за срібло винесіть їм збіжжя і вино і олію.
12. І вони сказали: Віддамо і не жадатимемо від них. Так зробимо, як ти кажеш. І я покликав священиків і закляв їх чинити за цим словом.
13. І струсив я свою одіж і я сказав: Так кожного чоловіка, який не виконає цього слова, Бог стрясе від його дому і від його труду, і буде так витрушений і порожний. І ввесь збір сказав: Амінь, і похвалили Господа. І нарід зробив це слово.
14. Від дня, в якому мені заповіджено бути їхнім володарем в землі Юди, від двадцятого року і аж до тридцять другого року Артасаста, дванадцять літ, я і мої брати в них насильно забраного не їли.
15. І (це) попередні насильства, якими перед моїм (приходом) гнобили їх, і взяли в них за хліби і за вино останній гріш, сорок дідрахм, і їхні покидьки панують над народом. І я не вчинив так задля лиця божого страху.
16. І в ділі муру цих я не силував, поля не вкупив. І всі там зібрані на діло.
17. І при моєму столі сто пятдесять чоловік юдеїв, і ті, що приходили до нас від народів, що довкруги нас.
18. І на кожний день було одне теля, і було в мене шість добірних овець і козел і на десять днів для всіх багато вина. І з цим я не вимагав хлібів силою, бо (була) тяжка служба на цьому народі.
19. Згадай мене, Боже, на добро за все, що я зробив цьому народові.