Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > 1-е Петра > Глава 2

Глава 2

1. Отож, відкладіть усяку злобу, і всіляку оману й лицемірство, і заздрість та всі обмови,
2. і як новонароджені немовлята, полюбіть духовне щире молоко, щоб на ньому ви виросли для спасіння;
3. бо ви спробовали, що Господь добрий.
4. Приходьте до нього - живого коштовного каменя - знехтуваного людьми, але вибраного Богом.
5. І ви самі, мов живе каміння, будуйтеся на духовний дім, на святе священство, щоб принести духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6. Бо написано в Писанні: Ось, кладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у нього, не буде осоромлений.
7. Отже, вам, що віруєте, - честь; а тим, хто не вірує, - камінь, що його знехтували будівничі; він став наріжним:
8. і каменем спотикання, і каменем спокуси. Вони спотикаються, не вірячи в слово; на це вони й призначені.
9. А ви - рід вибраний, царське священство, святий народ, обраний народ, щоб звіщати чесноти того, хто вас покликав із темряви до дивовижного його світла.
10. Ви, що колись були не народ, а тепер Божий народ, ви що колись були непомилувані, а тепер помилувані.
11. Любі, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних хтивостей, що воюють проти душі,
12. добре проводити своє життя між поганами, щоб за те, за що вас обмовляють, мов злочинців, - побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.
13. Підкоріться, [отже], всякому людському створінню задля Господа, - чи цареві, як володареві,
14. чи правителям, як від нього посланим для карання злочинців, та для похвали доброчинцям.
15. Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, приборкувати нерозсудливість немудрих людей,
16. як вільні, а не як ті, що мають волю за покривало для злоби; але як раби Божі.
17. Шануйте всіх, любіть братів, бійтеся Бога, поважайте царя.
18. Раби, коріться панам із повним страхом, а не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.
19. Бо це любе [Богові], коли хто через сумління задля Бога терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20. Бо яка похвала, якщо кари зазнаєте за провини? Але коли терпите й переносите, роблячи добро, це любе Богові.
21. На це ви були покликані, тому що й Христос потерпів за нас, полишивши нам приклад, щоб ми ішли Його слідами.
22. Він не вчинив гріха, і не знайдено омани в його вустах;
23. Він, коли був лихословлений, не лихословив, страждаючи не погрожував, а передавав тому, хто судить справедливо.
24. Він сам своїм тілом підніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости; Його ж ранами ви одужали.
25. Бо ви були як заблукані вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.