- 1. Тому, не стерпівши більше, ми схотіли залишитися в Атенах самі
- 2. і послали Тимофія, нашого брата й Божого [служителя і нашого] помічника в Євангелії Христовій, щоб упевнити вас і втішити [вас] у вашій вірі,
- 3. щоб жоден не захитався в цих скорботах. Бо ви самі знаєте, що на те нас призначено.
- 4. Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо терпіти, що й сталося, і вам це відоме.
- 5. Задля цього і я, не стерпівши більше, послав довідатися про вашу віру, щоб часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не була марною.
- 6. Тепер же, як від вас прийшов до нас Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди добре про нас згадуєте, бажаючи бачити нас, як і ми вас,
- 7. через це ми втішилися, брати, вами в усій біді і нашім горі, заради вашої віри.
- 8. Бо ми тепер живемо, якщо ви стоїте в Господі.
- 9. Яку бо подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, що нею тішимося заради вас перед нашим Богом?
- 10. Ніч і день ревно молимося, щоб побачити ваше обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі.
- 11. Сам же Бог і наш Батько, і наш Господь Ісус хай вирівняє нашу дорогу до вас.
- 12. А вас Господь хай розмножить і наповнить любов'ю одне до одного і до всіх, як і ми маємо до вас,
- 13. щоб зміцнив ваші серця невинними в святості перед Богом і нашим Батьком під час приходу нашого Господа Ісуса з усіма його святими. Амінь.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі Українського біблійного товариства, 1997 р. > Новий Завіт > 1-е до солунян > Глава 3
