- 1. Бо закон, маючи тінь майбутнього добра, а не сам образ речей, тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, що приходять.
- 2. Інакше вони перестали б приноситися, бо не було б більше жодного відчуття гріхів у тих, які служать і які раз очистилися.
- 3. Але в них є усвідомлення гріхів щороку,
- 4. бо неможливо, щоб кров телят і цапів відпускала гріхи.
- 5. Тому, входячи до світу, каже: Жертви й приношення ти не схотів, але тіло ти дав мені.
- 6. Всепалення і жертви за гріхи тобі не сподобалися.
- 7. Тоді я сказав: Ось іду, - на початку книги написано про мене, щоб виконати Боже, твою волю.
- 8. Сказавши спочатку, що ні жертви, ні приношень, ні всепалень за гріхи, - які згідно з законом приносяться, - не забажав ти і не вподобав собі-
- 9. потім додав: Ось іду, щоб виконати волю твою. Скасовує він перше, щоб поставити друге.
- 10. В тій волі ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
- 11. І кожний священик стоїть щоденно на службі, і багато разів приносить ті самі жертви, які ніколи не можуть скасувати гріхів.
- 12. Він же, раз принісши жертву за гріхи, завжди сидить праворуч Бога,
- 13. далі очікуючи, доки його вороги не будуть покладені підніжжям його ніг.
- 14. Бо одним приношенням він назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
- 15. Свідчить же нам і Святий Дух, згідно із сказаним:
- 16. Оце і є заповіт, що я його заповідаю їм по тих днях, - мовить Господь. - Дам мої закони в їхні серця, і запишу їх у їхній розум, -
- 17. і більше не згадаю їхніх гріхів та їхніх беззаконь.
- 18. А де є відпущення їх, там немає приношення за гріхи.
- 19. Отож, брати, маємо сміливість заходити до святині кров'ю Ісуса -
- 20. новою і живою дорогою, яку він відкрив нам заслоною, тобто своїм тілом,
- 21. і великого архиєрея в Божім домі.
- 22. Приступаймо ж із щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.
- 23. Непохитно держімо визнання надії, - бо вірний той, що обіцяв!
- 24. Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любови та добрих діл;
- 25. не залишаймо своїх зібрань, як ото деякі ввели у звичку; але заохочуймося, - і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.
- 26. Бо коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання правди, то нема більше жертви за гріхи;
- 27. а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.
- 28. Як хто відрікся закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.
- 29. Зважте, якої гіршої муки заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крови заповіту, якою освятився, хто зневажив Духа ласки?
- 30. Ми знаємо того, хто сказав: У мене помста - і я відплачу, [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме свій народ.
- 31. Страшна річ - потрапити в руки живого Бога!
- 32. Згадуйте ж минулі дні, коли ви, просвітившись, зазнали великої боротьби терпінь,
- 33. бувши або видовищем у зневагах і знущаннях, або ж спільниками тих, що мали таке життя.
- 34. Ви ж терпіли разом із в'язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе вічне й ліпше майно [на небі].
- 35. Тож не відкидайте вашої сміливости, бо вона має велику винагороду.
- 36. Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.
- 37. Бо ще трохи, - дуже недовго - і прийде той, хто йде, - і не забариться.
- 38. Праведний мій житиме вірою, а коли відступить, то моя душа не матиме вподобання в ньому.
- 39. Ми ж не з тих, що відступають на загибель, але з тих, що вірять для спасіння душі.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український Новий Заповіт (переклад о. Рафаїла Турконяка) > До євреїв > Глава 10
