- 1. Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,
- 2. Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;
- 3. Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;
- 4. Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -
- 5. Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.
- 6. Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.
- 7. Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;
- 8. Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.
- 9. Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.
- 10. Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,
- 11. Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,
- 12. Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,
- 13. Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;
- 14. Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,
- 15. Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;
- 16. Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,
- 17. Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.
- 18. Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;
- 19. Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.
- 20. Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.
- 21. Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;
- 22. Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.
Ничего нет для сопоставления.
