- 1. Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.
- 2. Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
- 3. У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.
- 4. На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.
- 5. Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.
- 6. Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.
- 7. Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.
- 8. Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.
- 9. Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.
- 10. Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.
- 11. Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.
- 12. Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.
- 13. Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.
- 14. Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.
- 15. Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.
- 16. Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.
- 17. Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.
- 18. Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.
- 19. Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.
- 20. Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.
- 21. Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.
- 22. Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.
- 23. Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.
- 24. В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.
- 25. Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.
- 26. Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.
- 27. Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.
- 28. І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.
Ничего нет для сопоставления.
