- 1. Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
- 2. (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)
- 3. то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.
- 4. Треба ж було Йому проходити через Самарию.
- 5. Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
- 6. Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
- 7. Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
- 8. Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.
- 9. Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
- 10. Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
- 11. Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
- 12. Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
- 13. Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
- 14. хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
- 15. Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
- 16. Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
- 17. Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
- 18. пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
- 19. Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
- 20. Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
- 21. Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
- 22. Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.
- 23. Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
- 24. Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
- 25. Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
- 26. Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.
- 27. І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
- 28. Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
- 29. Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
- 30. Вийшли ж з города, й прийшли до Него.
- 31. Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.
- 32. Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
- 33. Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
- 34. Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
- 35. Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
- 36. І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
- 37. Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
- 38. Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
- 39. З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
- 40. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
- 41. І багато більше увірувало за слово Його.
- 42. А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
- 43. Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
- 44. Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
- 45. Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
- 46. Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
- 47. Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
- 48. Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
- 49. Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
- 50. Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
- 51. Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
- 52. Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
- 53. Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.
- 54. Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Ничего нет для сопоставления.
