- 1. Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
- 2. І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
- 3. Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
- 4. Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
- 5. Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
- 6. Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
- 7. Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
- 8. Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
- 9. Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
- 10. Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
- 11. Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
- 12. Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
- 13. Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
- 14. Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
- 15. Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
- 16. Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
- 17. і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
- 18. А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
- 19. Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
- 20. Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
- 21. Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
- 22. Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
- 23. инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
- 24. побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
- 25. І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
- 26. Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
- 27. Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
- 28. Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
- 29. Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
- 30. Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
- 31. Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
- 32. Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
- 33. Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
- 34. Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
- 35. Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
- 36. Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
- 37. Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
- 38. Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
- 39. Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
- 40. Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
- 41. Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
- 42. і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
- 43. Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
- 44. Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
- 45. Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
- 46. Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
- 47. Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
- 48. Я хлїб життя.
- 49. Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
- 50. Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
- 51. Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
- 52. Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
- 53. Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
- 54. Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
- 55. Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
- 56. Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
- 57. Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
- 58. Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
- 59. Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
- 60. Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
- 61. Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
- 62. Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
- 63. Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
- 64. Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
- 65. І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
- 66. Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
- 67. Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
- 68. Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
- 69. і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
- 70. Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.
- 71. Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
Ничего нет для сопоставления.
