- 1. Два роки по тому приснився й фараонові сон: стоїть він ніби над Нілом.
- 2. А тут із Нілу виходять семеро корів, гарних на вид і ситих, та й пасуться в очеретах.
- 3. Та ось і других сім корів, поганих на вид і худих, виходять за ними з Нілу та й стоять на березі Нілу.
- 4. І пожерли корови, погані з виду й худі, сім корів гарних на вид і ситих. І фараон прокинувся.
- 5. Але заснув він і сниться йому знов: оце сім колосків, повних й гарних, вилонюються з одного стебла.
- 6. А потому сім інших колосків, тоненьких, висушених східнім вітром, виростають за ними.
- 7. І поглинули тоненькі колоски сім колосків повних і гарних. Та й прокинувся фараон, - а це ж тільки сон.
- 8. Але вранці стривожився його дух. Тим то послав він скликати всіх єгипетських віщунів та й усіх мудреців, і оповів їм фараон свої сни, але ніхто не міг їх розгадати фараонові.
- 9. Тоді головний підчаший озвався до фараона, кажучи: "Нині визнаю я свою вину.
- 10. Фараон розгнівався був на своїх слуг, то й віддав мене до ув'язнення у дім начальника варти, мене і головного пекаря.
- 11. І снився нам, мені та й йому, тієї самої ночі сон, а снилось нам кожному відповідно до його сну.
- 12. Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти. От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.
- 13. І точнісінько, як він нам пояснив, так і справдилося: мене повернено на моє місце, а того повісили."
- 14. Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його притьмом вивели з темниці. Поголив він свою бороду, змінив одежу і прийшов до фараона.
- 15. І каже фараон до Йосифа: "Снив я сон, та немає такого, хто б його розгадав. Про тебе ж я чув, кажуть, що коли почуєш якийсь сон, то знаєш його розгадати."
- 16. На те відрік Йосиф фараонові: "Не я, а Бог дасть фараонові одвіт прихильний."
- 17. Отож і заговорив фараон до Йосифа: "Снилось мені, що я стою на березі Нілу.
- 18. Аж ось виходять з Нілу сім корів, ситих і гарних, та й пасуться в комиші.
- 19. Але за ними виходять сім інших корів, марних, на вид вельми поганих і худих на тілі; таких поганющих не бачив я в усій країні Єгипетській.
- 20. І ті худі та погані корови пожерли перших сім товстих.
- 21. Та хоч вони їх і пожерли, а й знаку не було, що вони їх пожерли: вигляд мали вони поганий, як і раніше. Тут я і прокинувся.
- 22. А потім уві сні я бачив, як сім колосків вилонюються з одного стебла, дебелих і добрих.
- 23. Та ось сім інших колосків, сухих, тонких, спалених східнім вітром, виростають за ними.
- 24. І поглинули тоненькі колоски сім колосків добрих. Я оповів це віщунам, але немає такого, хто б мені його вияснив."
- 25. Тож і каже Йосиф фараонові: "Сон фараона єдиний. Бог дав знати фараонові, що буде чинити.
- 26. Сім тучних корів - це сім років, і сім колосків добрих - це теж сім років. Це один сон.
- 27. А сім корів худих та поганих, що вийшли за ними, - це сім років, так само й сім колосків порожніх, спалених східнім вітром; настане сім років голодних.
- 28. Воно й є те, що я сказав фараонові: Бог показав фараонові, що буде він чинити.
- 29. Ось приходить сім років великого достатку в цілій Єгипетській країні,
- 30. але після них настане сім років голодних, і забудеться тучність Єгипетської країни: голод виснажить увесь край.
- 31. Ніхто не знатиме достатку в країні через той голод, що настане потім, тяжкий бо буде вельми.
- 32. А сон фараонові приснився аж двічі тому, що вирішено це від Бога, і Бог скоро виконає це.
- 33. Отож нехай фараон підшукає собі чоловіка второпного й розумного та й поставить його над Єгипетською країною.
- 34. Нехай фараон настановить правителів над країною, і вони відберуть п'ятину з Єгипетського краю за сім урожайних років;
- 35. нехай вони збирають усі харчі в тих сімох тучних роках, які настануть, і нехай зсипають збіжжя під оруду фараона, і тим запровадять хлібозаготівлю по містах та й будуть берегти її.
- 36. Ті харчі стануть запасом для країни на сім голодних років, які навідають Єгипетський край, щоб так країна не вигинула від голоду."
- 37. Сподобалось це слово фараонові й усім слугам,
- 38. та й промовив фараон до своїх слуг: "Чи ж знайдемо ми такого чоловіка, як оцей, щоб дух Божий жив у ньому?"
- 39. А до Йосифа фараон сказав: "Бог дав тобі знати все те, тим то й немає іншого такого кмітливого та розумного, як ти.
- 40. Ти будеш над моїм домом, і твоє слово слухатиме ввесь мій народ; тільки престолом буду я від тебе більший."
- 41. Тоді фараон сказав до Йосифа: "Гляди ж, настановляю тебе над усією країною Єгипетською."
- 42. І знявши фараон з руки своєї перстень із печаткою, настромив його Йосифові на руку, вдягнув його в шати вісонові, вклав золотий ланцюг йому на шию
- 43. і повелів йому їхати в другій після своєї колісниці, а перед ним вигукувано: "Аврех!" Отож поставив його над усім краєм Єгипту.
- 44. Тоді промовив ще фараон до Йосифа: "Я - фараон, але без тебе ніхто не підведе ні руки, ні ноги в усій країні Єгипетській."
- 45. І дав фараон Йосифові ім'я Цефенат-Панеах, а за жінку дав йому Аснат, дочку Потіфера, священика з Ону. І вибрався Йосиф по Єгипетській землі.
- 46. Було ж Йосифові тридцять років, як він станув перед фараоном, єгипетським царем. І вийшов Йосиф від фараона і пройшов усю Єгипетську країну.
- 47. Земля родила наче пригорщами за сім урожайних років.
- 48. А він збирав усякі харчі за тих сім щедрих років, які були в Єгипетськім краї, і складав харчі по містах, купчивши в кожному місті врожай з поля, що було навкруги нього.
- 49. І нагромадив Йосиф збіжжя, як морського піску, і то таку велику силу, що перестав лічити, бо безліч його було.
- 50. Перед тим же, заки настав голодний рік, народилося в Йосифа двоє синів, що їх уродила йому Аснат, дочка Потіфера, священика з Ону.
- 51. Йосиф назвав первородного ім'ям Менаше (Манассія), бо- мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і ввесь дім батька мого.
- 52. А другому дав він ім'я Ефраїм, бо - мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого.
- 53. Коли ж минуло сім років достатку, що був в Єгипетській країні,
- 54. і почали наставати сім голодних років, як це передсказав був Йосиф, голод запанував по всіх краях, але в цілій Єгипетській країні був хліб.
- 55. Якже зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до єгиптян: "Ідіть до Йосифа та й чиніть, що він вам скаже!"
- 56. А голод був по всій землі. Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю.
- 57. І кинулися зо всіх земель люди до Йосифа купувати збіжжя, бо голод лютував по всій землі.
Ничего нет для сопоставления.