- 1. Чого метушаться народи, і люди задумують марне?
- 2. Встають царі землі, князі зговорюються разом на Господа й на його Помазаника:
- 3. “Порвімо їхні кайдани, скиньмо із себе їхню кормигу!”
- 4. Той, хто живе на небі, з них сміється, Господь із них глузує.
- 5. Тоді то до них говорить у своїм гніві, в своїм обуренні їх бентежить:
- 6. “Адже то я настановив мого царя над Сіоном, горою святою моєю!”
- 7. Оповіщу про постанову. Господь сказав до мене: “Син мій єси ти, я породив тебе сьогодні.
- 8. Проси в мене, і я дам тобі народи в спадщину, і кінці землі тобі в посілість.
- 9. Ти розторощиш їх жезлом залізним, немов посуд ганчаря, розіб'єш їх.”
- 10. Отож, царі, ви нині зрозумійте, і схаменіться ви, що правите землею.
- 11. Служіте Господеві в страсі й радуйтесь у тремтінні.
- 12. Цілуйте його ноги, щоб він не розгнівався й не загинули ви в дорозі, коли зненацька запалає гнів його. Блаженні всі, що покладаються на нього.
Ничего нет для сопоставления.
