- 1. Асафа
- 2. А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.
- 3. Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних
- 4. Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.
- 5. Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей.
- 6. Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.
- 7. Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.
- 8. Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують.
- 9. Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.
- 10. Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!
- 11. І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?»
- 12. Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.
- 13. Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки?
- 14. Увесь день зносив побої, і докори - щоранку?
- 15. Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник.
- 16. І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був - той труд - для мене.
- 17. Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає.
- 18. Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.
- 19. Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!
- 20. Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.
- 21. І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.
- 22. Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.
- 23. Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.
- 24. Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.
- 25. Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.
- 26. Тіло моє і моє серце знемагають; Бог - скеля мого серця і повіки моя доля.
- 27. Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.
- 28. А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.
Ничего нет для сопоставления.
