- 1. Асафа.
- 2. Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
- 3. Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
- 4. не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
- 5. Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
- 6. щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
- 7. Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
- 8. не були, як батьки їхні, - поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
- 9. Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
- 10. Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
- 11. діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
- 12. Дивні діла зробив він перед їхніми батьками. в землі Єгипетській, на полі Цоан.
- 13. Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.
- 14. Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
- 15. Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
- 16. Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
- 17. Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
- 18. І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
- 19. І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
- 20. Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м'яса?»
- 21. Тому, почувши те Господь, розгнівавсь і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
- 22. Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
- 23. І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
- 24. і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
- 25. Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
- 26. І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
- 27. Пустив на них дощем, як порох, м'яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
- 28. І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
- 29. їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
- 30. Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
- 31. як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
- 32. Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
- 33. Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
- 34. Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
- 35. І згадували, що Бог - їхня скеля, що Бог Всевишній - їхній Відкупитель.
- 36. Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
- 37. Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
- 38. Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
- 39. Згадав він, що вони - лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
- 40. Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
- 41. Потім знов спокутували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
- 42. Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
- 43. як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
- 44. Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
- 45. Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
- 46. Віддав гусені врожай їхній, і сарані їхню працю.
- 47. Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні - памороззю.
- 48. Віддав градові їхню скотину, їхні отари - блискавицям.
- 49. Послав на них жар свого гніву, -обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
- 50. Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
- 51. Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
- 52. І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
- 53. Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
- 54. Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
- 55. Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
- 56. Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
- 57. І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.
- 58. Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
- 59. Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
- 60. Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
- 61. Він видав у неволю свою силу, і славу свою - у ворожі руки.
- 62. Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
- 63. Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
- 64. Священики їхні під мечем упали, - і не плакали вдовиці.
- 65. Тоді Господь мов зо сну пробудився неначе витязь, вином одолілий.
- 66. І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
- 67. І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
- 68. Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
- 69. І збудував, мов небо свою святиню -як землю, що заснував її повіки.
- 70. І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
- 71. Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля - свою спадщину.
- 72. І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.
Ничего нет для сопоставления.
