- 1. Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого:
- 2. щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла.
- 3. Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії,
- 4. але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний.
- 5. Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу.
- 6. Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже.
- 7. Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх.
- 8. Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому,
- 9. щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ - людям немилосердним;
- 10. щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім,
- 11. щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють,
- 12. щоб не казав: “Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором?
- 13. Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха.
- 14. Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!”
- 15. Пий воду з твого водозбору, | воду, що б'є із власної криниці.
- 16. Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах?
- 17. Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою.
- 18. Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности.
- 19. Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся!
- 20. Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись?
- 21. Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні.
- 22. Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє.
- 23. Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає.
Ничего нет для сопоставления.
