- 1. Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,
- 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.
- 3. А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.”
- 4. Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.”
- 5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу,
- 6. і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу.
- 7. Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.”
- 8. Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.”
- 9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу;
- 10. писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали;
- 11. і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.”
- 12. Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.”
- 13. І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.
- 14. Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні.
- 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
- 16. І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.
- 17. Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано:
- 18. “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,
- 19. оповістити рік Господній сприятливий.”
- 20. А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.
- 21. І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.”
- 22. Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?
- 23. А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.”
- 24. Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.
- 25. Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю,
- 26. однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки.
- 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.”
- 28. Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву
- 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу.
- 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
- 31. Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу.
- 32. І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади.
- 33. А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним:
- 34. “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.”
- 35. Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому.
- 36. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”
- 37. І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні.
- 38. Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили.
- 39. І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.
- 40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх.
- 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос.
- 42. Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити.
- 43. А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.”
- 44. І проповідував по синагогах у Юдеї.
Ничего нет для сопоставления.
