- 1. А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
- 2. й застали камінь, відкочений від гробниці.
- 3. Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
- 4. І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
- 5. Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
- 6. Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
- 7. Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
- 8. І вони пригадали собі його слова;
- 9. а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
- 10. То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
- 11. але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
- 12. Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
- 13. Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
- 14. і розмовляли між собою про те, що сталось.
- 15. А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
- 16. але очі їм заступило, щоб його не пізнали.
- 17. Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
- 18. Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
- 19. І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім - ділом та словом перед Богом і всім народом, -
- 20. та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
- 21. А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
- 22. Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
- 23. та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
- 24. Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
- 25. А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
- 26. Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
- 27. І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
- 28. Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
- 29. Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
- 30. І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
- 31. Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
- 32. І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
- 33. І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
- 34. які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
- 35. І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
- 36. Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
- 37. Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
- 38. Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
- 39. Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
- 40. Сказавши це, він показав їм руки й ноги.
- 41. А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
- 42. Вони подали йому кусень печеної риби.
- 43. Він узяв його й спожив перед ними.
- 44. Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
- 45. Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
- 46. і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
- 47. і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
- 48. Ви - свідки того (всього).
- 49. Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
- 50. І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
- 51. А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
- 52. Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,
- 53. і перебували ввесь час у храмі, славлячи та хвалячи Бога.
Ничего нет для сопоставления.
