- 1. Подавсь Ісус на Оливну гору.
- 2. Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх.
- 3. І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині,
- 4. і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку.
- 5. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?»
- 6. Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі.
- 7. А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!»
- 8. І знову нахилившись, писав по землі.
- 9. Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині.
- 10. Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?»
- 11. «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.»
- 12. І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.»
- 13. Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе - неправдиве твоє свідоцтво.»
- 14. А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу.
- 15. Ви судите за тілом - я не суджу нікого.
- 16. Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене.
- 17. Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей - правдиве.
- 18. Я свідчу про себе самого, - й Отець, який послав мене, про мене свідчить.»
- 19. Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.»
- 20. Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його.
- 21. А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.»
- 22. Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?»
- 23. І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу.
- 24. Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.»
- 25. Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам.
- 26. Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.»
- 27. А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив.
- 28. Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю,
- 29. і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.»
- 30. І коли говорив так, численні увірували в нього.
- 31. І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми
- 32. і спізнаєте правду, і правда визволить вас.»
- 33. Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?»
- 34. Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник!
- 35. Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син.
- 36. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні.
- 37. Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці.
- 38. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.»
- 39. Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові.
- 40. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам.
- 41. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.»
- 42. А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
- 43. Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні.
- 44. Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі.
- 45. Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите.
- 46. Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите?
- 47. Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.»
- 48. Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?»
- 49. Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене.
- 50. Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить.
- 51. Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.»
- 52. А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки.
- 53. Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?»
- 54. Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє.
- 55. Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово.
- 56. Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.»
- 57. Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?»
- 58. І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.»
- 59. І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм.
Ничего нет для сопоставления.
